Мої любі читачі! Продовжуємо досліджувати найвідвертіші сонети епохи Відродження. Якщо ви пропустили мою попередню статтю про шостий сонет Аретіно, де я розповідала про його майстерне поєднання вульгарного і витонченого, неодмінно загляньте до неї. А сьогодні поговоримо про сьомий сонет – справжній шедевр еротичної комедії, де пристрасть зустрічається з… колисковою! 😏
Що може бути зухвалішим, ніж поєднати інтимний момент із засинанням дитини? Але саме в цьому весь Аретіно – він знову перевертає з ніг на голову всі можливі табу. “Ninna ninnà” – традиційний приспів італійської колискової – створює приголомшливий контраст із еротичним сюжетом.
Знаєте, що найцікавіше? Жінка в цьому сонеті – справжня королева ситуації! Це вона керує ритмом любощів, це вона вирішує, коли прискорити чи уповільнити темп. У часи, коли жіноча сексуальність була під суворим табу, Аретіно створює образ жінки, яка не соромиться своїх бажань і відверто про них говорить.
“Non far! Fermati, aspetta un poco più” (“Стій! Зупинись, почекай ще трохи”) – її накази чіткі та впевнені. Це вже не та мовчазна красуня з петрарківських сонетів! Вона знає, чого хоче, і не боїться про це заявити. А її партнер… о, він радо підкоряється кожному її слову!
До речі, ви помітили цей дивовижний ритм сонету? Короткі, уривчасті фрази імітують не лише рухи коханців, але й погойдування колиски:
“Io son contenta: io cullo, io meno, io fo;
Culla, mena e travàgliati ancor tu.”
Дозвольте поділитися з вами своїм поетичним перекладом:
“Я щаслива: гойдаю, пливу, лечу;
Гойдай і ти, поринай глибше в рай.”
А ось і повний переклад сонету (попереджаю, буде відверто! 😉):
“Спи, моє сонечко, люлі-люлі.
Глибше, Андреа, там місце твоє.
Дай мені всю свою ніжність землі,
Доки твій жезл мою душу п’є.”
“Пані, вже скоро він весь увійде;
Ніжкою гойдайте люльку малу,
Трьом нам це втіху одразу дає:
Ми насолоду знайдем, він же – сну.”
“Я вже готова: гойдаю, пливу;
Гойдай і ти, і старайся також.” –
“Мамцю, я ваш, і я все зрозумів.” –
“Стій! Не спіши, затримайся все ж,
Солодко так, що в цім морі живу,
Хай не кінчається мить ця без меж.” –
“О серденько мо́є! Благаю!”
– “Зараз-зараз, коханий… Я все.
А ти?” – “О, моя люба, я теж!”
Найцікавіше в перекладі – це спроба зберегти той самий баланс між відвертістю та поезією, який так майстерно втілив Аретіно. В оригіналі він використовує досить прямолінійні слова, але я спробувала додати більше метафор: “жезл” замість прямого “член”, “море насолоди” замість простого “фізичного задоволення”.
Знаєте, що мене найбільше вражає? У цьому сонеті Аретіно показує, що сексуальність може бути і серйозною, і грайливою водночас. Він майстерно поєднує високе і низьке, священне і профанне. Колискова стає частиною любовної гри, а материнство переплітається з коханням.
І ще один цікавий момент – роль чоловіка в цьому сонеті. Він не завойовник, не агресор, а радше партнер у грі. Він із готовністю підкоряється ритму, який задає жінка, і це створює дивовижну гармонію між ними. У часи, коли сексуальність часто зображували як щось агресивне і одностороннє, такий погляд був справді революційним!
У наступному есеї ми поговоримо про ще один приголомшливий сонет із цієї збірки. А поки що… може, спробуєте перечитати цей сонет вголос? Тільки не забудьте зачинити вікна! 😉
Між дорослою явою і дитячим сном,
ваша Соломія Зваба