Якби мене попросили назвати найзухвалішого поета XVI століття, я б без вагань відповіла: П’єтро Аретіно! Цей чоловік умів не тільки майстерно володіти пером, а й створювати справжні словесні вибухи. Його “Хтиві сонети” — це не просто еротична лірика, а мистецький виклик. У часи, коли лицемірство церкви та суспільства ховало пристрасть під завісою мовчання, Аретіно писав про секс так, що червоніли навіть найбільш розкуті.
А знаєте, з чого все почалось? XVI століття, Італія, Ренесанс. Час грандіозних відкриттів, нових форм мистецтва та… суворої моралі. Секс був усюди (як і завжди), але про нього не говорили відкрито. Аретіно ж вирішив, що досить ховатися за пишномовними метафорами, і написав вірші, де всі речі названі своїми іменами.
Найцікавіше, що Аретіно не просто писав відверто – він перевертав з ніг на голову всю поетичну традицію свого часу! Уявіть собі: тоді всі поети писали про платонічне кохання, про зітхання під вікном коханої, про муки нерозділеного почуття. А тут раптом з’являються вірші, де замість “кришталевих сліз” і “полум’яних зітхань” – найвідвертіші описи тілесних утіх. Це було як грім серед ясного неба!
Все закрутилося, коли талановитий художник Джуліо Романо, учень самого Рафаеля, створив серію з 16 відвертих малюнків під назвою “Пози” (I Modi). Кожен малюнок зображував пару в різних сексуальних позиціях. Гравер Маркантоніо Раймонді перевів ці малюнки в гравюри, щоб їх можна було тиражувати. Папа Климент VII, дізнавшись про це, прийшов у лють! Раймонді кинули до в’язниці, а всі гравюри наказали знищити.
І тут з’являється наш герой – П’єтро Аретіно. Спочатку він заступився за Раймонді перед папою і домігся його звільнення. А потім… написав до кожної пози по сонету! Результат? Грандіозний скандал, заборона, шалена популярність, і народження нового культурного феномену.
До речі, про сонети. Аретіно використовує цю найвишуканішу поетичну форму епохи для найвідвертішого змісту. Це як розливати текілу в старовинні венеціанські келихи! І в цьому весь він – майстер контрастів та провокацій. Він бере традиційні поетичні прийоми – метафори, порівняння, алітерації – і наповнює їх абсолютно новим змістом.
Один з найцікавіших – шостий сонет, де героїня висловлює бажання стати цілковито тим, чим вже частково є. Ну що ж, класична історія любові… але не зовсім. 😏 Гра слів будується на постійних повторах “potta” і “cazzo”, які створюють ефект словесної круговерті у діалозі закоханих.
Ось як розгортається ідея: “Я хотіла б бути вся піхвою, а ти – весь членом” — фантазія про абсолютне втілення своєї сутності. “Тоді б ми обоє мали всю можливу насолоду” — мрія про досконале поєднання. “Але раз ми не можемо стати цілковито тим, чим хочемо, використаймо те, що маємо” — іронічне повернення до реальності.
І знаєте, що найбільше вражає? Якщо копнути глибше, то в цих сонетах є алюзії на античну міфологію, філософські роздуми про тілесність і природу бажання. Аретіно підсміюється над тим, як люди хочуть отримати все — максимальне задоволення, абсолютну єдність, повне перетворення. Але зрештою вони повертаються до найпростішого — до того, що є тут і зараз.
Ці сонети змінили не лише літературу. Вони змінили саме уявлення про те, як можна писати про тілесність. Після Аретіно стало можливим говорити про фізичне кохання без обов’язкового моралізаторства чи релігійного каяття. Він проклав шлях для багатьох наступних поетів, які наважувалися писати про тіло та його бажання.
Він майстерно балансує між вульгарністю та витонченістю. Його сонети — це не просто відверті вірші, а справжня гра уяви, де пристрасть стає не лише темою, а й способом гри зі словами, змістами, тілами. І хай там що говорили про нього критики, цей чоловік був справжнім поетом свободи. 😏
Тож наступного разу, коли вам хтось скаже, що еротична поезія — це щось низьке, просто згадайте Аретіно. Він би точно посміявся з такої наївності. 😉
О, як могутній член твій нині у мені —
Він розриває ніжні береги!
Хотіла б піхвою уся я стати,
А ти щоб весь перетворився в член.
Якби я стала вся одною піхвою,
А ти б у член перетворився враз —
Тоді б я спрагу втамувала вщент,
А ти пізнав би все, що може член.
Та нам не суджено таке злиття,
Не бути піхвою мені сповна,
Не стати членом і тобі до дна…
То ж пристрасть всю мою бери сміливо!
— А ти прийми цей мій малий дарунок,
Вклади його у себе якнайглибше
І я ввійду також.
— Віддайся вся на член мій без вагання:
Я стану членом, ти ж розквітнеш лоном.
Знаєте, найцікавіше в перекладі цього сонету – це гра з мовою. В оригіналі Аретіно використовує відверті, навіть вульгарні слова. Хочете відчути різницю? Ось кілька рядків у дослівному перекладі (попереджаю, буде досить відверто!):
Тому що я відчуваю зараз такий величний член,
Що вивертає край моєї піхви,
Я хотіла б бути вся цілком піхвою,
Але хотіла б, щоб ти був весь членом”
…
А ви від мого скромного члена
Прийміть добру волю: і донизу піхву
Опустіть, а я догори спрямую член;
І потім на член мій
Віддайтеся всією своєю піхвою —
І стану я членом, а ви станете піхвою.
Бачите, наскільки прямолінійно? 😏 А тепер порівняйте з моїм поетичним перекладом, де “розриває ніжні береги” і “розквітнеш лоном”. Це як перетворити грубий начерк у витончену картину!
До речі, в оригіналі Аретіно повторює основні слова аж 15 разів – створює такий собі словесний танець пристрасті. Я намагалася зберегти цю гру, але зробити її більш поетичною. Тому й з’явилися “ніжні береги” замість буквального “вивертання краю”, а фінальне зізнання розквітло метафорою.
Знаєте, що найбільше вражає? В цій відвертості є щось чисте і справжнє. Аретіно не соромиться тілесного кохання, не ховає його за туманними натяками. Він оспівує пристрасть такою, якою вона є – палкою, відвертою, часом грубуватою, але завжди щирою.
Тож коли хтось скаже вам, що еротична поезія – це щось нице чи вульгарне, згадайте Аретіно. Він би точно посміявся з такої думки, а потім написав би про це ще один блискучий сонет! 😉
Зваблива, але не безпечна,
ваша Соломія Зваба