У давній Греції тіло й душа не протистояли одне одному — вони складали прекрасну єдність. Це відображалося і в літературі про кохання, де фізична краса завжди була відбиттям краси духовної.

Еротика в античності існувала на різних рівнях культури. У храмах Афродіти проводили священні ритуали, присвячені любові. Філософи обговорювали природу еросу в своїх школах. Поети оспівували красу тіла й душі на міських святах. Комедіографи використовували еротичні сюжети для висміювання суспільних вад.

— Немає нічого божественнішого за Ерос. Він веде нас від краси одного тіла до краси всіх тіл, а потім — до краси душі, до краси знань і, нарешті, до самої ідеї краси. (Платон «Бенкет)

Овідій у “Мистецтві кохання” розглядав любовні стосунки як складне мистецтво, де важливо все: і погляд, і дотик, і слово.

— Хай твої обійми будуть ніжними, як крила голуба. І нехай твої слова будуть такими ж солодкими, як мед.

Сапфо описувала фізичні прояви кохання з надзвичайною точністю й водночас — поетичністю:

— Серце у грудях б’ється шалено, варто мені тебе побачити. Голос зникає, язик німіє, тонкий вогонь пробігає під шкірою, в очах темніє, у вухах шум…

Цей опис став взірцем для всієї подальшої європейської любовної лірики. Петрарка, оспівуючи Лауру, використовував ті ж прийоми, що й Сапфо. Шекспір у сонетах розвивав платонівську ідею про єдність тілесної й духовної краси. Бодлер у “Квітах зла” наслідував відвертість Катулла.

На відміну від сучасності, де еротична література часто або надмірно відверта, або надмірно сором’язлива, античні автори знайшли досконалий баланс. У “Сатириконі” Петронія еротичні сцени переплітаються з гострою соціальною сатирою. В елегіях Проперція фізична пристрасть невіддільна від духовного захоплення.

Тому античні тексти досі вражають. Вони пропонують інший погляд на людську природу — цілісний, позбавлений штучного розділення на “високе” і “низьке”. Вони вчать говорити про кохання чесно й красиво водночас. І можливо, саме зараз, у часи крайнощів, цей урок особливо потрібен.

Ця традиція особливо важлива зараз. Сучасна масова культура часто або зводить все до чистої фізіології, або впадає в пуританство. У соцмережах оголене тіло або надмірно табуюється, або стає об’єктом експлуатації. Нам бракує античної мудрості — вміння бачити в тілесному прояв духовного, а в духовному — відображення фізичної краси.