У спекотний липневий полудень потяг «Київ-Одеса» розмірено відстукував кілометри. Сонце безжально пронизувало вікна потягу. Вікно купе було привідчинене, але це мало рятувало від задушливого повітря, що, здавалося, застигло в маленькому просторі.
Оксана, молода вчителька історії з Києва, намагалася влаштуватися зручніше на своїй полиці. Її темне волосся було недбало зібране у хвіст, а на засмаглому обличчі проступали ледь помітні веснянки. Вона час від часу витирала чоло серветкою і намагалася зосередитися на книжці, яку тримала в руках. В її очах, теплого горіхового кольору, відбивалася втома після важкого робочого тижня, але природна жвавість все одно пробивалася крізь утому.
Навпроти неї сидів Роман – архітектор із Одеси, який повертався додому після київської конференції. Його клітчаста сорочка була трохи зім’ята після довгого дня, а русяве волосся розкуйовджене від того, що раз у раз проводив по ньому рукою – звичка, яка видавала його легке хвилювання. Він намагався працювати на ноутбуці, але той постійно сповзав з колін через гойдання вагону.
У тісному просторі купе вони спочатку обмінювалися лише короткими поглядами та ввічливими півусмішками. Але коли Роман випадково зачепив її пляшку з водою, і вона ледь не розлилася, напружену мовчанку було зламано. Потекла невимушена розмова про улюблені місця в Одесі, які він пообіцяв їй показати, якщо вона знайде час на прогулянку, про останні прочитані книжки, про те, як змінюється архітектура приморських міст та про вплив архітектури на суспільство. В їхній бесіді не було награної романтики – лише щире зацікавлення співрозмовником, темою та природне бажання скоротити довгу дорогу у приємній компанії.
За вікном змінювалися краєвиди, а вони говорили, забувши про час і спеку. Іноді їхні погляди перетиналися, і тоді обоє ніяковіло всміхалися, ніби підлітки. У цій випадковій зустрічі було щось особливе – те відчуття, коли двоє незнайомців раптом виявляють, наскільки багато спільного може бути між людьми, яких звела доля у одному залізничному купе. Можливо, саме така спека і задуха потрібні були для того, щоб розтопити кригу між двома незнайомцями, які тепер здавались один одному давніми знайомими. Поступово, самі того не помічаючи, вони сіли ближче один до одного, щоб краще чути розмову крізь стукіт коліс. Роман розповідав про свій останній проект – реконструкцію старовинного будинку в центрі Одеси, і Оксана мимоволі подалася вперед, розглядаючи фотографії на його ноутбуці.
Лише коли його нога випадково торкнулася її коліна, Роман раптом усвідомив їхню близькість. Тепло її тіла, ледь вловимий аромат її парфумів, те, як пасмо волосся вибилося з її зачіски і тепер лоскотало його плече – все це раптом наповнилося особливим змістом. Він скосив погляд на її профіль – на те, як вона замислено кусає нижню губу, розглядаючи фотографії, як уважно вдивляється в екран, злегка примруживши очі. Щось промайнуло між ними – якесь невловиме відчуття, від якого перехопило подих. Оксана, ніби відчувши його погляд, повільно повернула голову. Їхні очі зустрілися, і в цю мить слова стали зайвими. У залитому сонцем купе навіть нестерпна спека здавалася чимось далеким і неважливим, а час розтягнувся, як спекотне марево над літнім асфальтом..
Можливо, саме така спека і задуха потрібні були для того, щоб розтопити кригу між двома незнайомцями, які тепер здавались один одному кимось значно ближчим, ніж просто випадкові попутники. У повітрі повисло невимовлене питання, відповідь на яке обоє вже знали, але ще не наважувалися озвучити.
Не кажучи ні слова, Роман нахилився, його губи зустрілися з Оксаниними в пристрасному поцілунку. Його руки знайшли шлях до її обличчя, ніжно обхопивши його, а язик досліджував її рот. Оксана відповіла з не меншим запалом, її руки ковзнули вгору по його грудях і заплуталися у волоссі.
Роман розірвав поцілунок, його дихання було уривчастим, коли він дивився на неї зверху вниз. З м’якою посмішкою він провів пальцем по її щоці, по вигину щелепи і вниз по шиї. Його дотик залишив по собі вогняний слід, змусивши Оксану затремтіти від передчуття.
Підбадьорений її реакцією, Роман почав розстібати блузку, не зводячи з неї очей. Коли тканина розсунулася, відкриваючи її ніжні груди, він нахилився, його язик повільно пройшовся по соску, перш ніж Роман повністю його не засмоктав, як мала дитина. Оксана зітхнула, її спина вигнулася, коли вона вхопилася за його плечі.
Раптовим рухом Оксана відштовхнула Романа, в її очах з’явився жагучий блиск. Вона стояла, її тонкі пальці поралися із застібкою спідниці, за мить плавний рух і спідниця падає на підлогу. Очі Романа розширилися, коли він побачив цю красуню, що стояла перед ним у мереживних трусиках.
Оксана сіла на стіл, широко розставивши ноги та відсунула вузеньку стрічку трусиків, щоб показати свою вже вологу піхву. Член Романа запульсував у відповідь, прагнучи опинитися всередині цього розкішного лона. Він зробив крок вперед, його руки ковзнули по її стегнах, коли він притиснувся до неї.
З тихим стогоном Роман увійшов у неї, його член легко ковзнув у її збуджену піхву. Оксана відкинула голову назад, стогін вирвався з її вуст, коли він заповнив її повністю. Роман почав рухатися, його поштовхи були глибокими і повільними, кожен з них викликав поштовхи насолоди в Оксаниному тілі.
Руки Романа ковзнули вгору по тілу Оксани, його пальці знайшли її тверді соски. Він ніжно стиснув їх, викликавши черговий подих Оксани. Вона відповідала на його поштовхи своїми, її стегна рухалися в такт з його.
Раптом Роман вирвався з неї, змусивши Оксану застогнати на знак протесту. Але її протест перетворився на стогін насолоди — Роман опустився на коліна, його язик знайшов її клітор. Ноги Оксани тремтіли, коли він пестив розкішницю своїм язиком, її тіло наближалося до оргазму, який загрожував переповнити її.
Пальці Романа приєдналися до язика, ковзаючи в її піхву, коли він продовжував лизати її клітор. Стогони Оксани ставали голоснішими, її тіло напружувалося, коли вона наближалася до свого піку. А потім, з криком, вона кінчила, її тіло тряслося від задоволення, коли вона заливала рот Романа своїми соками.
Роман піднявся і подивився Оксані в очі, його член був твердим від збудження. З хтивою посмішкою він знову увійшов у неї, глибоко і жорстко рухаючись, прагнучи звільнитися. Оксана зустрічала його поштовх за поштовхом, її тіло все ще тремтіло від поштовхів насолоди.
А потім, зі стогоном, Роман кінчив, його член пульсував, наповнюючи Оксану. Вони поволі сповзли на нижню полицю, дихання Романа було уривчастим, коли він притискав її до себе.
Поки вони лежали, задихаючись і насичуючись, потяг під’їхав до станції. Оксана подивилася на Романа, в її очах з’явився пустотливий блиск. «Що ж, це, безумовно, був один із способів згаяти час», – сказала вона, її голос був тремтливий від задоволення.
Роман хихикнув, міцно обійнявши її. «Думаю, можна з упевненістю сказати, що це була найприємніша поїздка потягом, яку я коли-небудь мав».
Коли сонце сіло над Одесою, двоє, ще вчора незнайомців, а сьогодні вже близьких людей вийшли з поїзда, їхні тіла і серця переплелися так, як вони ніколи не могли собі уявити. Вони йшли, тримаючись за руки, сповнені безмежної вдячності долі за цю несподівану зустріч, а в грудях розквітала тиха впевненість – те, що починалося зараз між ними, було початком чогось прекрасного.